День памяті жертв Бабиного Яру

       29 вересня - День пам'яті жертв Бабиного Яру - одного з найжахливіших символів Голокосту. 29 - 30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було прведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста - понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисячі людей. 1, 2, 3 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з'явився  за наказом - ще близько 17 тисяч осіб.                                                  Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 чоловік. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали   землею.                         В наш час під час обстрілу Києва російські ракети вдарили в район меморіалу Голокосту "Бабин Яр" - по старому єврейському цвинтарі. Російські ЗМІ "анонсували" цей авіаудар - військове керівництво країни- агресора заявило, що таким чином вони виведуть з ладу технологічні об'єкти СБУ. Загинуло що найменше п'ять людей. Обстріли району меморіалу "Бабин Яр" став одною з тем розмови президентів США та України Джо Байдена та Володимира Зеленського.

В бібліотеці ліцею було влаштовано тематичну викладку "Бабин Яр: пам'ять на тлі історії". Щоб майбутні покоління ніколи не забували і завжди памятали про ті страшні часи.

Іван Карпенко - Карий

 

         До 175-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого працівниками бібліотеки ліцею підготовлено  книжкову виставку «Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене». На виставці представлено літературу, що висвітлює життя і творчість І. Карпенка-Карого, багатотомні видання, збірники, окремі драматичні твори, які вивчаються в школі, навчальні посібники.                                                                                                                   У 1886 році в Херсоні було видано перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми «Бондарівна» і «Хто винен?» та комедія «Розумний і дурень», а в 1887 році опубліковано «Наймичку». П’єси, створені Карпенком-Карим : «Бурлака»,«Сто тисяч», 1890 р.), «Хазяїн», 1900 р. ,комедії «Мартин Боруля» (1886 р.), «Суєта» (1903) і «Житейське море» (1904) , «Паливода XVIII століття» (1893 р.), «Чумаки» (1897 р.), «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896 р.), «Сава Чалий» (1899 р.), «Ґандзя» 1902 .   Ім’я Івана Карповича Тобілевича, який виступав на сцені під псевдонімом Карпенко-Карий, стоїть поряд з іменами найвідоміших діячів українського театру – М. К. Заньковецької, М. К. Садовського, П. К. Саксаганського. Театр Івана Карпенка-Карого – справжній реалістичний театр, який високо ніс і розвивав кращі традиції української сцени. Свій артистичний талант Іван Тобілевич виявив у таких ролях, як Назар Стодоля, Терентій Пузир, Омелько і Мартин Боруля, Хома та багатьох інших. Іван Франко, високо цінуючи драматурга, називав його «батьком новочасного українського театру».

Міжнародний день миру

Щорічно в Міжнародний день Миру люди більш ніж у 100 містах по всьому світі беруть участь у ході, виражаючи безмовну підтримку прогресу ООН у її роботі, спрямованій на підтримку миру в усьому світі.

 В шкільній бібліотеці ліцею було влаштовано тематичну виставку «Хай буде мир від нині і довіку!» На сьогодні для нашої держави це свято є особливо значимим. Кожен свідомий українець мріє про якнайшвидше припинення бойових дій на сході України, про повернення рідних, близьких, друзів, про мирне небо над головою, про світле майбутнє дітей, про загоєння нестерпних ран у людських серцях, захист від агресорів. Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат.  На це свято у бібліотеку завітали учні 4А класу з класним керівником Поповою Л. М. та учні 2А класу з класним керівником Коротич К.В., які з задоволенням послухали розповідь про день миру.

 У День Миру бажаємо всім спокою, процвітання і багатства. Миру в усьому – миру в сім’ях, миру в серцях та миру нашій рідній Україні!